Відгук на попередній запис від Журналу "Пасіка" №4 2017 року. Вдячні Валентині Волох, що читаєте та відгукуєтеся!!!

 

   Не було б мого допису, якби на сторінках районної газети головний редактор не висвітлила проблему, яку створюють для пасічників Озерян, Брагинець, Кухарки, а тепер, як прочитала, ще й Варви, Дащенок та Світличного, новоспечені господарі «Дружби Нової». Можливо ще й тоді б стрималася від написання, але ж… Оте «але ж» - абсурдне, на мою думку, припущення Олега Власенка про те, що масове знищення бджіл у районі це результат обробітку людських садів від оленки волохатої.  Я вибачаюсь, та це вже насмішка над людським горем! До бісової матері ваші сертифіковані гербіциди, протруювачі та інша зараза, яку ви вважаєте малотоксичними, якщо через них, чи не щороку потерпають пасічники, спостерігаючи, як їхні бджілки, пішки ходять по пасіках, зрештою пропадаючи так і не діставшись вуликів! 

   Звичайно, будете прикриватися експертизами, сертифікатами, чим завгодно, аби лиш вийти сухими із болота, в яке втягнули тих, хто живе бджолами. Звісно, тепер, без експертиз, вас ніхто не вправі звинувачувати у масовому знищенні бджіл, і я також не в праві цього робити! Відверто кажучи, на правдивий висновок експертів мало хто й сподівається. Але свою позицію я маю право озвучити. А моя позиція базується на власних спостереженнях та висновках, життєвому досвіді моїх батьків, розповідях тих, хто працює на ядах у агрохолдингу «Кернел».
Як тільки я помітила, що з нашими бджілками щось не те відбувається, почала цікавитися, як справи у інших. Я не пасічник, але на той час тато потрапив до місцевої лікарні з обширним інфарктом, тож звичайно, що за бджолами спостерігали. Про те, що відбувається на Озерянських пасіках батькові розповіли по телефону. Ми ж з мамою намагалися приховати цю новину, в надіі вберегти батькове серце…
  Стало зрозуміло, що бджоли посипались після того, як почали сіяти ту злощасну кукурудзу на Озерянських полях! Пане, Олеже! З усією повагою до вас, все ж хочу сказати: Великого розуму і ніяких експертиз не треба, щоб зрозуміти цю істину! Повірте, на таке село, як Озеряни, може всього лиш п’ять господарів обробляють свої садки від тої оленки, якщо ще й ті обробляють! Після такого обробітку масово бджоли ще ніколи не гинули!!! А от після внесення гербіцидів при посівах кукурудзи, або її подальшому обробітку, чи не щороку, гинуть пасіки у людей! Щоб переконатися в тому, прогулялася на поле, що не так далеко від батьківського подвір’я. На ньому щойно посіяли кукурудзу! Біля того поля ліс, і лісосмуга, де саме цвіли дерева, і кущі. Те що побачила, вразило. По ріллі лазили ще живі бжоли!!! Шкода, що при собі не мала цифровика, щоб зафіксувати побачене. Та як би й зафіксувала, щоб бджолу було видно на чорній землі, то ви б тоді говорили, що то не ваше поле, а чийсь город. Зрештою й побачити таке я не сподівалася. Тож, прочитавши ваш вислів з репортажу, думаю, що, видно у Озерянах, занадто спритні Божі комахи, і таки добряче стараються, щоб потрапити в поле дії отрути!
  Скільки я себе пам’ятаю, у нас була пасіка. Тож як ніхто інший розумію відчай тих, хто всю душу вкладає в бджіл. Люди живуть бджолами, а ви, з вашою кукурудзою, не даєте жити! По п’ять років поспіль сіючи королеву полів, на одному й тому ж місці, ви знищуєте тими гербіцидами не лише бджіл і все живе навколо, ви знищуєте землю, виснажуючи її. Технології технологіями, а сівозміна завжди була сівозміною! Вам би надприбутки з вирощеного, а нам би залишити по собі для своїх нащадків родючий український чорнозем!.. Витравлюючи мишей та кротів на полях, ті гризуни тікають на людські городи, завдаючи не малого клопоту господарям! Обробляючи посіви ядами та гербіцидами ви знищуєте комах… Усі польові дороги, де вони спокон віків були і ними постійно користувалися– тепер перековиряні, що проїхати ніяк, а якщо та дорога попід лісосмугою, то земля зорана до самого стовбура дерев! Вам що, землі мало?!! Таке ваше господарювання?!! Наближається літо. Знову з жахом чекаємо оприскувачів, а то й дельтопланів з вертольотами. І так аж до осені! На полі, що межує з селом, випасають худобу, а через дорогу, або через лісосмугу, на сусідніх полях працює оприскувач, або авіація, розвертаючись над нашими корівками, над пастухами… По всіх Озерянах багато дворів межують з полями. Взяти Перемогу, Вовчу, Долину, Зеленівку, Дружбу, кругом, як не крути, або городи до поля, або поле перед двором, але це нікого не зупиняє… Це, завше, такий собі «ліричний» відступ від основної теми дискусії на загальну тему господарювання «Кернела» на Варвинщині. Та з пісні слів не викинеш!
   Господарюйте, раз прийшли на наші землі, але ж шкоди не робіть! Так, ви займаєтеся благодійністю, допомагаєте селам, підтримуєте об’єкти інфраструктури на селі, може і окремим людям надаєте допомогу. За це Вам велика, людська, чистосердечна подяка. Але чому ж ви не думаєте про наслідки того обробітку посівів? Чому у вас спочатку зачухається, тоді аж свербіти починає? Чому не можна піти на зустріч пасічникам, і не засіяти поля, що межують з селом, гречкою, чи іншими медоносами, хай би і багаторічними? Невже б вам землі не вистачило, для такого діла будучи на першому місці в десятці найбільших агрохолдингів в Україні? Тоді б і бджолам було куди летіти, і яди б ваші до людських дворів не потрапляли б. Вам би не було б того клопоту з пасічниками через мертвих бджіл, бо вони б не гинули. Чому не можна так зробити, якщо ви дійсно хочете мирно господарювати на наших полях? Може й не потрібна вам та гречка, але ж для людей зробіть! Можливо б і платили б вам за це, бо не всі мають паї, на відміну від деяких спритників, тож, гадаю, і на такий би варіант люди погодились. Зрештою, в будь-якій ситуації можна знайти компроміс, було б бажання.
   Хотілося б звернутися до пасічників. Не опускайте рук. Ні в якому разі не дайте зам’яти цю проблему! Поширюйте дану тему де тільки можна, через інтернетресурси, ЗМІ, пресу. Застосовуйте всі можливі і не можливі методи. Залучайте незалежних експертів, Згуртуйтеся! Відстоюйте свої інтереси тепер, щоб надалі це свавілля не повторювалося!

В. Волох депутат
Озерянської сільської ради

ГОЛОВНА